Храм cвятого Юрія Побідоносця. Парафія с. Батятичі. title

Храм Святого Юрія Побідоносця

Пам'ятка архітектури національного значення

Храм cвятого Юрія Побідоносця. Парафія с. Батятичі. title

Храм Святого Юрія Побідоносця

Пам'ятка архітектури національного значення

Храм cвятого Юрія Побідоносця. Парафія с. Батятичі. title

Храм Святого Юрія Побідоносця

Пам'ятка архітектури національного значення

Храм cвятого Юрія Побідоносця. Парафія с. Батятичі. title

Храм Святого Юрія Побідоносця

Пам'ятка архітектури національного значення

Храм cвятого Юрія Побідоносця. Парафія с. Батятичі. title

Храм Святого Юрія Побідоносця

Пам'ятка архітектури національного значення

Найочікуваніша обнова

Лунали гаївки у Батятичах.

Особливим виявом Великодньої радості у дітей та парафіян села Батятичі церкви св. Юрія Кам’янка-Бузького деканату Сокальсько-Жовківської єпархії були гаївки і різні ігри на церковному подвір’ї. Лунають гаївки, уквітчані Великодніми передзвонами, під керівництвом дяка п.І.Дудяка, директора будинку «Просвіта» п.О.Дудяк, музичного керівника школи п.А.Маїка.

Гаївки у Батятичах

Гаївки коло церкви св. Юрія Побідоносця с. Батятичі (світлини)

Дорогою Христа

Наша любов розпинає на хресті, Божа Любов дарує Життя Вічне…

З ініціативи, та під керівництвом священнослужителя храму святого Юрія Побідоносця о. Ігора Домінського

4 квітня у Батятичах відбувся хресний похід. На ньому парафіяни, несучи хреста ( який розмірами нагадував Господнього), відшукали у душах любов. На кожній стації говорив священик про муки й терпіння Ісуса Христа, порівнюючи їх із нашими, людськими.

Козацька республіка

У нашій ЗОШ с. Батятичі вже декілька років створена катехитична школа. Кожного тижня о. Ігор Домінський, настоятель храму св. Юрія Побідоносця, проводить уроки з учнями 6-8 класів. Заняття проходять дуже цікаво і пізнавально. Діти дізнаються багато різних подій про церкву, про життя Ісуса Христа і його учнів.

Школярі моляться вервицю за Україну

Учні загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Батятичі Кам’янко-Бузького району щопонеділка перед уроками моляться Молебен до Богоматері та щодня вервицю за кращу долю українського народу.

історія храму

В’їжджаючи зі сторони Кам’янки, увагу кожного привертають куполи святого храму, який заховався у верховітті крислатих дерев. Це церква святого великомученика Георгія (Юра) – архітектурна пам’ятка XVIII століття. Збудована вона у 1759 році, дерев’яна, оббита гонтами. Відновлена у 1909 році. Патроном церкви був місцевий землевласник пан Олександр Папара. Під її забудову він виділив у своїй садибі найкращий куток. З правої сторони її прикрашав фруктовий сад, з лівої – парк рідкісних порід дерев.

Служив святий храм Юра людям і не знав, яка важка доля судилася йому в майбутньому, в роки більшовицької окупації. Непрошені господарі почали свою діяльність із закриття та руйнування святих храмів, каплиць, хрестів. Церковне майно грабували, вивозили в Росію.

Не минула лиха доля церкви Юра. У 1947 році вона була закрита і знята з реєстрації та передана колгоспові ім. І. Франка під склад. По-звірячому поводили себе нові господарі. Дорогі речі пограбували, все ламали, трощили. Особливо познущалися над статуєю святого Юрія: розбили голову, відбили руки. Стояв храм у глибокій зажурі. Старші люди кажуть: щодня по шибках вікон котились рясні сльози, а з церкви доносилася тужлива пісня. Поет Ігор Калинець в одному із своїх віршів твердить, що більшовицьким катам не вдалось зламати сили духу святого Юрія. Ось як він пише про нескореність цього святого:

І Юр, в невідомім двобої

Втративши руку і списа

Напіврозтятою головою

Здивовано навкруг дивився.

 

            Та трапилась одна непередбачена подія. У 1979 році постановою Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979 року церква Юра була занесена в ранг архітектурних пам’яток.

Тоді в районному комітеті партії зародилася ідея – відкрити в церкві Юра історико-краєзнавчий музей. Колгосп змушений був звільнити храм. Але приміщення було в такому стані, що мови про відкриття музею не могло бути: стіни покрились цвіллю, внутрішнє оздоблення поблідло, підлога провалилася. Одним словом, потрібен був капітальний ремонт та внутрішнє переобладнання. Ремонтні роботи тривали довго, майже три роки, і закінчилися у 1982 році. За цей час були зібрані експонати: історичні документи, давні ужиткові предмети, знаряддя праці, зразки різних видів ремесел, старовинний одяг, стародруки та ін.  Коли все було готове, у травні 1982 р. відбулось урочисте відкриття музею.

Школа підготовила екскурсоводів з числа учнів старших класів, якими керував учитель історії Козак В.М.. Всі учні шкіл та професійно-технічних училищ за графіком райкому партії зобов’язані були побувати у цьому музею. Відвідували музей також учні інших районів зокрема: Буського, Жовківського та Радехівського.

Та не здогадались комуністи, що в церкві тліє іскра вогню святого, яка жде слушного часу, щоб спалахнути.

Воно так і сталося. Прийшов кінець тоталітарному більшовицькому режимові. У 1991 році Україна вийшла на дорогу свободи і дала поклик міцніший від грому, що вона більше не рабиня Москви і рабою не буде нікому. Воскресла Україна, а разом з нею воскресла і церква святого Юра. Музей був закритий.

Вдячні жителі вирішили відновити церкву. Ініціаторами її відбудови виступили Михайло Мацялко – народний депутат України першого демократичного скликання (1990-1994 рр.), Михайло Куровець, його дружина Ганна та інші. Їх підтримав отець Микола Хить, голова села Богдан Мацялко. Відбудова і реставрація церкви вимагали великих грошових затрат. Виникла нова проблема: де взяти кошти?

Перший внесок зробив Михайло Мацялко. Він двічі переказав з рахунку керованої ним організації по 150 мільонів купонів, а згодом з власних заощаджень подарував 10 тисяч гривень. Не було в селі двору, який би не вніс пожертвувань на цю святу справу.

Ремонт храму розпочався у 1995 році. Роботи було дуже багато. Куполи оцинкованим залізом. Вимагали ремонту й стіни. Особливо багато часу зайняли внутрішні реставраційні роботи, встановлення престолу. Загальне керівництво відбудовою здійснював священик Микола Хить. Спільними зусиллями церква святого Юра була відремонтована і вдруге посвячена 6 травня 2000 року. З того часу вона живе повноцінним життям.

Кожен прохожий зупиняється перед церквою, у покорі схиляє голову і кладе на собі знак святого хреста, вимовляючи слова: « В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.».

І тепер церква святого Юра назавжди відкрила свої двері, І люди приходять сюди, щоб злучитися з Богом й очиститись від усякої скверни.

історія храму

                                Стоїть величаво, мов сонце, сія

                                Храм Святоюрський – відрада моя.

                                Спішімо до нього молитися Богу

                                І ласки просити усім на підмогу.

 

                                Малиновий дзвін щонеділі лунає,

                                На Службу Святу всіх вірних скликає.

                                Урочисто лине з землі до небес:

                               «Слава Всевишньому Богові днесь!»

 

 

Батятичам – шістсот. Історія села від давнини

 до сьогодення. – Кам’янка-Бузька, 2006.

 

Повалення ясенів коло храму св. Юрія Побідоносця

Наближалося свято св. Миколая чудотворця, але снігу ще не було. Священик і парафіяни, після короткого обговорення проблемних столітніх ясенів, які немовби своїми кронами обнімають наш храм, вирішили їх прибрати, щоб не сталося біди.